Колись і я був з вітром в голові, І все, що треба, було за плечима. Постійно в стані бігу та війни – Лише вперед, але з закритими очима.
І так хотілось бути не таким, як всі, Не схожим ні на кого, завжди в своїй темі: Волосся довге, пірсинг і тату – Усе до купи ставило тавро системі.
Тоді все починалося лише, Життя здавалось просто нескінченним – Не шкода було часу і себе У боротьбі з звичайним та буденним.
Міста, вокзали, потяги, авто… Старі веселі, простодушні друзі… Куди поділося минуле, де воно? – Перетворилося у звалище ілюзій.
На той берег, доки міст незруйнований палає, Догори задравши хвіст, де весна зиму долає, – Біг щодуху, падав з ніг, щоб лишитися назавжди Там, де молодість і сміх, де немає сліз і зради.
Не переплисти воду, не здолати, На інший берег, що, немов би, поряд. Я брів весь час по мілині неначе, А, озирнувшись, я побачив море.
Колись і я був з вітром в голові, І все, що треба, було за плечима. Колись і я був справжній і живий, Тепер стою з відкритими очима…