Спитай мене, як треба жити? Спитай мене, куди йти Шляхом тяжким, і як зрозуміти, Куди спрямувати свої сліди?! До біса це все, до сраки мотлох! Ці правила варті своїх авторів. Я сам тут чужинець, а, може, і ворог. Колись я також цим перехворів.
Life mess - огидно і бридко. You blessed - моя ти рибка... Drop it dung - будь завжди простим! Die young - помирай молодим!
А, може, і справді, з роботи – додому, Напхати пику і бачити сни. І так – день за днем, від зими до літа. Навіщо все це мені, поясни? Огидне, сумне, тупе існування. Яка його суть? У чому секрет? Отримати згоду у колі суспільства, Чи, може, від смерті імунітет?
Що приводом стане свідомості зламу, Що зміне кут зору і мої думки, Порушить всі бачення, переконання, Всі погляди з точністю до навпаки? Навряд чи, напевно, я іншої думки, І, швидше за все, лишуся таким. Ідилія смаку жувальної гумки – Швидко живи – вмирай молодим!