Я в афганських горах так далеко від дому і друзів І мене розколола неначе на двоє війна Тут пізнати я зміг що життя архітектор іллюзій Що лише на війні їх розвіяти можна сповна
Я пишу вам листа я благаю вас пані фортуна Щоб дороги мене до батьківської хати вели Тут в горах дотягтися не важко до синього неба Та нам неба не треба, торкнутись б своєї землі
Приспів:
Тут хвилини хоробрості варті за роки вагання Кожен тут у бою відвоює свою висоту А ту дружбу яка народилася в Афганістіні Берегтиму як компас душі, як найвищу мету А ту дружбу яка народилася в Афганістіні Берегтиму як компас душі, як найвищу мету
/Програш /
Ми вростаємо в землю щоби зовсім у ній не лишитись Ми долаєм себе, нещадно вбиваючи страх Але всяку ціну за життя я би зміг заплатити Сам найвищий суддя я собі і Христос і Аллах