Її кімната пуста, навколо бетоннії очі, Вона не співає пісень, хоча пише їх щоночі, На газонах лише роса, мріють, полум'я-зорі, Вона марить у снах, долоні ніколи не холодні..
Боже, яка ти божевільна-вільна, вільна вона..(2)
Вона пише мені листи, вона пише мені до моря.. Та конверти завжди порожні, листоноші немає вдома.. Я не можу їй відповисти, вона пише на невідомій мові.. Та я сердцем відчуваю, в тих словах, до болі знайоме..
Боже, яка ти божевільна-вільна, вільна вона..(2)
Мені шкода її очей, вона пише лише на дотик.. але знає значно більше, я знаю лише одне: її квітка -котик, мені шкода її долонь, вона мастить їх у чорнило.. та я за неї спокійний, вона має чарівне, сонячне мило..
Боже, яка ти божевільна-вільна, вільна вона..(2)
Господи, глянь, яка вона божевільна, може тому і вільна...