Ось і потрібна квартира. Звертаю увагу, що по периметру дверей стіна покрита росою і давніми слідами від конденсату - дивно.. Дзвінок у двері. Відчиняє Дівчина: - Він ще спить -Я почекаю, - у відповідь їй. Заходжу в квартиру, вологість відчутно збільшилась, у порівнянні з під\"їздом. Закривши очі, можна було сміло уявити себе біля річки на світанку. Шось неправильне було у всій ситуації. -У кімнаті, наліво, - уточнюєа дівчина. Берусь за дверну ручку - тут же віддьоргую назад: ручка волога - на коврі, під дверима вже невеличке болотце. Лише тут помічаю, що всі двері теж вкриті краплинами води. Розізлившись на себе і на ситуацію вцілому, різко відчиняю двері.. Волосся стає мокрим. Волосся стає дибки. Весь я вже промок наскрізь і не можу поворухнутись. На місці ліжка, на висоті сантиметрів 10, зависла хмара. Переливаючись глибокими синьо-біло-зеленими відтінками, вона прикувала погляд і не дає зворухнутись з місця. Пройшла мить. Пройшла вічність. Шось змінилось. Хмара наче втягується сама в себе. З\"явились людські риси.. Блим - на ліжку спить високий світловолосий хлопець. Очі відкриваються...: - Я так довго спав..