Синього неба погляд в вікно, І я там не був, не був так давно, Там, в небесах, де птахи з вітром танцюють Вони, як і я, за небом сумують.
А я хочу з ними летіти в далечінь, Навіки забути про страх і про лінь, Про все, що я бачив, про все, що я знаю, Закрити очі й відчути, що літаю.
Та відкриваючи очі бачу сіру стелю, Усвідомлюю, що я не покидав оселю, Але колись я вирвуся із цих чотирьох стін І тоді я стану вільний, наче вітер.
Душа від тіла моя тоді звільниться І потім я відчую сльози щастя на зіницях , Відправляючись в політ помахом крил трагічним – Як хотів би я, щоб сон цей був завжди вічним.