Запахло липнем вереснем вночі,
Спокійне небо вічне і безмежне,
Над полум’ям північної свічі
Згорає осінь вже необережно.
Щаслива ти, що так змогла піти,
Так просто, легко – це ж яка та сила!
Це нелюбов руйнує всі світи,
Ламає вщент і палить людям крила.
Приспів:
Але ти вже ніколи, більше ніколи
Не доторкнешся рук моїх,
І не будемо разом, з тобою разом –
Я втримати тебе нажаль не зміг. |2р.
За північ вже, цикади пестять слух,
Наш клен шумить, рахує вітер квіти,
Ми не разом і світ не спинить рух,
Та тільки я стомився вже летіти.
Так пусто тут, так терпко, так болить,
Це ти болиш, в мені так гучно граєш,
Моя була одну коротку мить,
А як тримаєш, міцно як тримаєш!
Приспів:
Але ти вже ніколи, більше ніколи
Не доторкнешся рук моїх,
І не будемо разом, з тобою разом –
Я втримати тебе нажаль не зміг. |2р.
Драбадан еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1