Коли інші рвуть душу, кидаючи на фон Як з вулкана тисячолітнього - попіл струшуй. От дивлюся зараз - які ж красиві губи, в очах темніє і світ неважливий, як наркопритон.
Обняти я хочу, звуки навколо, руки хололи Голос хрипкий, як старий ксилофон. Я не з великих персон, я мрійник. І точно не для мене писав марш Мендельсон.
Ти видихнеш дим, посміхнешся зовсім так, трішки По тілу від того аж мурашки, погляд як в кішки. І тут не підійдуть фрази, які колись будував як шаблон, І думка про те, як кинув би на ліжко, а навколо терекон.
Оголошу власну анафему усім тим, хто не ти А час? Навіщо він нам? Його вже давно забрали кити. Зачекай ще трішки, декілька слів. Знаєш... не пожалію про те, що тоді біля тебе я сів.