Друге Життя - 113-й | Текст песни

• Тексты песен
• Друге Життя
• 113-й

Сто тринадцятий іде,
Сто тринадцятий бреде,
І ніхто із них не знає,
Де загубить, де знайде –
Стривай... Стривай!
Наш загін зайшов у ліс,
А за лісом море сліз,
А за небом десь далеко
Рідний дім. Ой як нелегко.
Тримай... Тримай!

А де ж ти? Де ж ти, моя Ганю,
Моє рідне село?
Напевно там, за небокраєм,
Де сонце зійшло.
Ти дітей накорми,
І не кажи їм, не кажи
Про війну.

Жовтневий день догорає,
Жовтий лист понесло,
Та не журися, моя Ганю,
А як сонце зайшло –
Малих поспати вклади,
І хоч на мить позабудь
Про війну…

…Його забрала річка темна,
У вічність понесла
Ай, болить. Вона напевно
В ніч ту також не спала,
Не жди… Не жди!
На цілу вічність тихий сум
Осів в застиглій душі
Та не сприймає смерті ум,
І їй все чулось в тиші:
Іди.. Іди!..

Прокинулась з весною Ганя,
Його рідне село,
Як за веселим небокраєм
Світле сонце зійшло
Так, їхні діти не пізнали
Ту огидну і бридку
Війну…

Та що є пам'ять – я не знаю –
Нове горе прийшло,
Засумувала стара Ганя,
Хоч його й не було -
То їхні діти відправлялись
На наступну, на свою…
…заснуть…

Падав білий сніг даремно
В скроні білі її
Вона пролила в річку темну
Світлі сльози свої,
А ти... А ти?..
Мороз. Їй чулось в тиші,
Як у нього на душі
Палала люта печаль,
Що не вернеться, а жаль!
І пожовтіла вуаль…