Вiд Киэва iде багато дорiг , на пiвнiч на захiд, до мiст великих По мандрiвках бачиш яскравi краэвиди Як на вулицях радiють дiти Лише вiд столицi iснуэ один шлях Веде вiн на пiвнiч , блукаэ по лiсах Природа нiби все бере у своi руки I забути можна щось про досягнення науки Та згодом бачиш над деревами , те Чого немаэ бiльше нiде Виринають з пам,ятi картини дитинства Шлях невеличкого та затишного мiста Немаэ тут державного кордону ,та шлях веде у згублену зону
Лише вiтер так, тужливо спiваэ Минулi подii нiяк не забувае привев
Серед розкiшних лiсiв , серед безкрайнiв полiв Стоiть мiсто , одиноко , в ньом немаэ зовсiм нiкого " Припяяяять" " Припяяяяяяяяять "
Час тут майже зупинився , вiдчуття що в iншому свiтi опинився Картини викликають жахливi почуття Немаэ тут нiякого життя Самотнi стоять житловi будинки бла бла бла За чиiсь вчинки Навiсли вони над рiзними людьми На довго на вiки , на завжди Дитячi садки , будинки та школи, Стiни бачили рiзнi людськi долi Тепер не почуэш тут радiсного гомеру Лише можна бачити природу стомлену Попiл зберегаэ вулицi мicта , про те що колись тут трапилося дiйсно Про те що було тут бурхливе життя Хто винен що у Припятi доля така
Серед розкiшних лiсiв , серед безкрайнiв полiв Стоiть мiсто , одиноко , в ньом немаэ зовсiм нiкого " Припяяяять" " Припяяяяяяяяять "