Я запрошу тебе до себе На широке, на сине небо, Де блукають рожеві тіні, Тут, як мати своїй дитині, Всім дарує шмат щастя сонце, І в міцній і важкій коробці, Там навіки заперте горе, А натомість рожеве море, Всім охочим дарує радість, Десь у горах далеко сховалась старість, Щоб її не знайшли роки.
Я не твій але ти будь зі мною. Будь чарівною і не земною, Я не твій так можливе не сталось, Але в серці моєму зосталась. Будь зі мною...
Я запрошу, завітай, завітай таки, В нас пояснень і слів не треба, Тут все очі говорять за тебе, Знаю, будеш, прийдеш ще зранку, Зупинишся, чекатимеш на ганку, А як вийду не мовиш і слова, Але пісня твоя пурпурова, Що співатимуть твої очі, Нам лунатиме дзвінко до ночі, А на ранок, мов лоскіт озерця, Я почую закоханий шепіт серця.
Я не твій але ти будь зі мною. Будь чарівною і не земною, Я не твій так можливе не сталось, Але в серці моєму зосталась. Будь зі мною...
Я запрошу тебе до себе, На широке, на сьоме небо, Де блукають рожеві тіні, Тут як мати своїй дитині, Всім дарує шмат щастя сонце, І в міцній, і важкій коробці, Там навіки заперте горе.
Я не твій але ти будь зі мною. Будь чарівною і не земною, Я не твій так можливе не сталось, Але в серці моєму зосталась. Будь зі мною...