Похмурий ранок зустрічаю з журбою, На відстані малій, але не в змозі пройти, Та без надій сподіваюсь, бачу образ і каюсь, У поволоці тануть думки. Ще чую кроки, чую голос що пестив, Радів, всміхався, плакав, чарував, полонив. І ось тоді мені здається, що винний знайдеться. Та ні я сам її загубив.
Мені примріялось, що я на порозі Великого будинку, де багато дверей. За кожними дверима ти з сумними очима, Але немає в мене ключів. І я у розпачі б’юсь з цією препоной, Кричу та вимагаю бо звільнити хочу, Любов що в мене вкрали, та назад не віддали. Ніколи долі це не прощу.
Похмурий ранок зустрічаю з журбою, На відстані малій, але не в змозі пройти, Та без надій сподіваюсь, бачу образ і каюсь, У поволоці тануть думки.