Я гадав що словом можилво обєднати, а потрібно було відсікти Склом об підлогу формувався стан душі я міг лише дивитись, тепер відчуєш на собі Думав станеш більшим за моенту умоъй руці? брав приклад з тих хто за життя своє не дивився в сторони Але цього було достатьно щоб віддатись залюбки Даремно ти почав вдавати і справжнє ховати у тіні Я не забув і не пробачив і досі там збираю наново світи я намагаюся згадати, що загинуло тоді У двох словах не перскажеш як розпач просіював роки Я гадав що словом можливо обєднати, я дійсно гадав, а потрібно було просто відсікти не намагайся відшукати загублине на глибині тепер дивись що буде далі обличчям до стіни настав мій вихід я зможу довести ні що й ні чого не забуте і я поверну борги змогти не значить бути ні що й ні чого не забуте, я поверну Усе вийшло за межі і від напруги не торкаюся землі Скло ріже мою руки і я не спинюся доки не знайду її Я не забув і не пробачив і досі тут
я не забув і досі тримаю скло в руці Готовий першим довести Усе що розбиваєш повертається завжди Ти маєш те що маєш час відповісти