Так, знаю, Що не завжди я був тим, хто Злетить до неба І зірку принесе в твоє вікно, Але я намагаюся бути трохи краще, Можливо, все мало бути зовсім інакше.
Коли тебе я побачив, Я втратив розум назавжди, Була така ти несправжня, Мов янгол, з неба зійшла ти, Немає сенсу благати, Подарувати ще одну спробу, Лягати каменем у воду, Від кари неба тікати…
Кари неба, Що вмирає без тебе, Кличу небо Твоє серце до себе, Чую голос, Твій голос у вітрі, Що непомітно розчиняється у світлі.
Світло, світло – Шукаю, де воно, Я бачу, як сонце За хмари зайшло, Я бачу, як надія Повільно йде від мене, І все, що залишається, Це заспівати для тебе:
«Кохана-кохана, Ти зорі у кошик збирай! Зорі сяють, їх у кошик ти збирай, Зорі сяють – засинай, засинай! Кохана-кохана, Ми будемо разом, ти знай! Зорі сяють, їх у кошик ти збирай, Зорі сяють, ну а ти засинай!»
Нема надії, Навіщо ти мене змінила? Втрачаю віру, Бо серце ти моє розбила, Я відчуваю Твій погляд будь-яку хвилину, І я не знаю, Що буде далі, моя мила. Я помічаю, Що ти зробила все на краще, Але за ходом стрілок Мені стає дедалі важче Йти до неба І підійматися з колін, Іти до тебе Крізь сяйво нескінченних вітрин.
Неідеальні люди, непостійні почуття, Не треба сліз, мила, – Кохання – це нелегко, Ми дві самотні душі На грані забуття, І засинаємо на різних ліжках, Мов на різних планетах.
Давай закриємо очі, Все, що навколо, – омана, Минають дні, і щоночі Тебе я бачу, кохана, Я знаю, тобі важко, Я знаю, що болить, Ми будем разом вічність, Не менше ні на мить!
Кохана-кохана, Ти зорі у кошик збирай! Зорі сяють, їх у кошик ти збирай, Зорі сяють – засинай, засинай! Кохана-кохана, Ми будемо разом, ти знай! Зорі сяють, їх у кошик ти збирай, Зорі сяють, ну а ти засинай!
Кохана-кохана, Ти зорі у кошик збирай! Зорі сяють, їх у кошик ти збирай, Зорі сяють – засинай, засинай! Кохана-кохана, Ми будемо разом, ти знай! Зорі сяють, їх у кошик ти збирай, Зорі сяють, ну а ти засинай!