Сидиш собі дома одна І не лягаєш спати, Душу розриває весна - Не можеш втамувати. Годі вже, годі вже, Усе в житті умовно, Вмикай свій плеєр на повну!
Коли твоя мама каже: «Сиди собі вдома», Ти починаєш дзвонити По своїм знайомим, І як би ти не просила, Гулять не пускала, І ти тоді розуміла – Тобі цього мало! І ти тоді розуміла – Тобі цього мало!
Ти кожен ранок чуєш знову: «Ти будь така, як всі!». Робота-дім, знов дім-робота, Немов в жахливім сні. І це життя твоєї мрії? Не бреши собі! Тобі це все вже так набридло!
А ти так хотіла, а ти так хотіла! Знов душа летіла В океани зірок Знов відчути подих, Теплий ніжний дотик, Здавалось, до свободи лиш крок!
Але твоя мама каже: «Сиди собі вдома». Ти починаєш дзвонити По своїм знайомим, І як би ти не просила, Гулять не пускала, І ти тоді розуміла – Тобі цього мало!
Але твоя мама каже: «Сиди собі вдома». Ти починаєш дзвонити По своїм знайомим, І як би ти не просила, Гулять не пускала, І ти тоді розуміла – Тобі цього мало! І ти тоді розуміла – Тобі цього мало!
Соло!
Коли твоя мама каже… Твоя мама каже… Коли твоя мама каже… Твоя мама каже…
Коли твоя мама каже: «Сиди собі вдома», Ти починаєш дзвонити По своїм знайомим, І як би ти не просила, Гулять не пускала, І ти тоді розуміла – Тобі цього мало! І ти тоді розуміла – Тобі цього мало!