Висить місяць в бездонному небі,
І матусині згадую очі.
Як же довго цей тягнеться вечір,
Як же довго ці тягнуться ночі.
Ночі де вже нема стільки щастя,
Де його вже ніколи не буде.
У житті так багато напастя,
Але очі я ті не забуду...
Очі ті що в дитинстві до школи
Кожен ранок мене проводжали.
Забирали мене кожен вечір,
І в житті майже щастя не знали.
Ми ростем, йдем з батьківської хати.
Дорослішати рано ми хочем.
Та ніколи ми вже не забудем
Ті старенькі та люблячі очі.
Та батьків ми одних залишаєм,
К ним не їздим і навіть не пишем.
Два на цвинтарі нових віночки,
А навколо віночків тих тиша…
Е. Солонников и Ю. Вертепа еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 2