Час рікою пливе, як зустрів я тебе, Як зустрів я тебе, моя пташко, Довго, довго дививсь, марно очі трудив, А впізнати тебе було важко.
Ти висока струнка, в тебе руса коса, В тебе очі сумні, не веселі, І уста вже не ті, не солодкі такі, Скажи, хто цілував їх без мене. І уста вже не ті, не солодкі такі, Скажи, хто цілував їх без мене.
Як зустрінеш колись, привітай усміхнись, Усміхнись, як колись усміхалась, Хоч пройшли вже роки і ми стали батьки, Але наша любов не зів’яла.
Як почуєш колись біля свого вікна, Що хтось плаче і гірко зітхає, Не вставай, не трудись, не тривож свого сна, Тільки знай, що тебе хтось кохає. Не вставай, не трудись, не тривож свого сна, Тільки знай, що тебе хтось кохає.
Я за своє життя море сліз пролила, Море сліз від тяжкої розлуки, Я тепер не дитя, як я була колись, Щоби горю іти прямо в руки.
А у тебе є син, а у мене дочка, Ох як схожі вони між собою, То давай же ми їх об’єднаєм навік, Коли нам не судилось з тобою.
На зелені луги впали білі сніги, Де з тобою ми часто гуляли, По дорогах зими йшли закохані ми, Ясні зорі над нами сіяли. По дорогах зими йшли закохані ми, Ясні зорі над нами сіяли.