Ніяк себе я не знайду,на глибину знову іду і почуваюся пустим, мов вітер у вікні моїм для когось дивний і чудний для когось занадто простий дивлюсь у завтра ніби в дим туману сірого постіль
Не хочеш так не слухай це моя душа весь світ несе кричить і плаче їде дах кудись несеться але впав і холодно бо знаю я що навколо ілюзія не хочете відкрить очей своїх затьмарених очей
ПР:Не дзвони і не пиши мені більш це... не треба до весни там якось сам вже не раз так... без тебе