Едґар Аллан По - Ворон (Студія "Пілот") | Текст песни

• Тексты песен
• Едґар Аллан По
• Ворон (Студія "Пілот")

Темна ніч на дворі стала, а на мене втома впала,
Начитався я цікавих і захопливих книжок,
В кріслі задрімав знічівя, коли хтось постукав в двері,
Не постукав, а пошкрябав, мов маленький їжачок,
"Гість якийсь – промимрив я,
Десь затримався до пізна, дать притулок мушу я".

В мене пам’ять не зрадлива, в грудні трапилась подія,
Було важко у ту пору,що вечіря я про ранок, мріяв думав про світанок,
Розжене він на останок мої думи про Ленору,
Втратив назавжди її я, не знайти навіть подібя,
Не побачу вже ніколи свою любу я Ленору.

Легкий рух завіс у домі, змусив сіпатись долоні,
Серце тьохкало, а собі я повторював слова:
"гість якийсь ториклуна десь заримавсь до пізна, дать притулок мушу я"
Я сміливост і набравсь і під двері підікравсь,
"Сер,- промовив - чи мадам, я не знаю як вас там,
Сон зморив як ви постукали. Добре хоч не сильно грюкали,
Я прокинувсь і злякавсь. Але страху не піддався".

Хто сховавсь за ворітьми?!??!... А нікого крім пітьми…
Повернувся я в кімнату, дивину не розгадати,
Коли знову в двері стук, ще сильніше був той звук,
"Мабуть, - пояснив це я – щось шкребе коло вікна,
Зараз гляну, перевірю чи нема ніде сатирів,
Що жартують надімною і лякають вітром з моря"

Коли розчинив фіранку, залетів до мене з гаку Ворон чорний як смола
Не вагався ані миті, ніби знав куди летіти,
Дуже швидко, в пів крила, опинився над каміном, і на бюст вмостився скпином,
"Хоч на птаха схожий ти , хоч – сказав я – ти летиш та насправді посланець, що прибув всюди з небес, розкажи мені навіщо, і яку приніс ти звістку??.."
А у відповідь - "Ніколи".

Тут здалося мені наче згусло все повітря в хаті,
Запах як с панікадила, проник в найменші діри, нагадав часи щасливі,
"досить, – крикнув я йому - не нагадуй про пітьму
Якщо Бог тебе прислав, якщо кару він наслав,
Нехай краще відбере те що мучить більш мене, щоб не думав про Ленору"
Ворон відповів "Ніколи".

"Буде слово це прощанням, відлітай назад з вітанням"
Закричав я з усіх сил, -"повертайся в небосхил,там ширяють серафими,
там нема вогню і диму, там самотність не живе,а мене не згадуй зле,
рану розятрив мою, наче випустив стрілу, нагадав знов про Ленору",
Ворон відповів "Ніколи"
"Не зрозуміть тобі цієї болі, забирайся янгол хворий"
Ворон відповів "Ніколи"

Час минув, а він сидить і присутність ця гнітить, очі птаха мов палають
Демон він якого лають з кожнем днем ця тінь росте, немов більше все стає,
і на мене тисне горе як безмежне синє море, вже не знати мені волі
не врятуюсь я Ніколи…