Коні не винні (Ретроспективний погляд рябої кобили на всесвітній розвиток оперного мистецтва) з альбому "Небо України"
Ми – коні, ми невинні, Що вміємо співать, Та й так, що і людині Нас тут не наздогнать. У луках на природі Усі до одного ми йржем: І-го-го-го-го-го-го! І-го-го-го-го-го-го! І-го-го-го-го-го-го-го-го!
Чого це ото людям Свербіло в голові, Що вирішили буцім Найкращі – то вони, Немов гучніш немає У співах нікого. Брехня!
І я, ряба кобила, Їм нанесла візит, Я в опері робила, Тягала реквізит, А з фуражу не бачила Майже нічого. Ганьба!
І що не говоріть, Навіть цілий хор людей Не заірже гучніше За двох баских коней, Ось дайте мені сцену! Я всім вам покажу! Лиш відпустіть у луки! Лиш відпустіть у луки! Наїстись фу-у-у-у-у-ра-жу!