Едуард Драч - Пісня пілота | Текст песни

• Тексты песен
• Едуард Драч
• Пісня пілота

У долонях штурвал - не баранка, а стяг,
коли мрія юнацька - твій нинішній фах.
Все минуче й земне відступає на тло
у ту мить, як машина
стає на крило
Через вітер і хмари, і сніг і сльоту
твій літак набирає свою висоту, і пливе,
там, де вже не летять журавлі -
тільки соне і небо
й не видно землі
У розривах між хмар пропливають міста.
І в одному з них дім, де живе саме Та...
Ти поглянув униз і в очах попливло
у ту мить, як ставала
душа на крило.
Через вітер і хмари й земну суєту
вона, ніби літак, набира висоту,
і пливе, там де вже не летять журавлі..
Тільки сонце і небо...
Й не видно землі...

Едуард Драч еще тексты