Зв'яжу своє життя з нормальним хлопцем, Без тачки, бізнесу, квартири і бабла, Він прокидатиметься ранком десь о восьмій, І не питатиметься: де всю ніч була? Він, певне, буде дуже гарним батьком, І ідеальним чоловіком, без брехні, Він цілуватиме мене при всіх, не крадьком, Не даруватиме мені сумні пісні. На заздрість подружкам, на нерви його мамі, Ми без скандалів і інтрижок заживем, Він буде вчить дітей складати орігамі, А я, з дивану відтирати цупкий джем. І з часом я закину усі спроби: Писать, читати, видавать книжки, На зміну їм прийдуть малих хвороби, Розкидані по хаті іграшки. Зв'яжу своє життя з нормальним хлопцем, Емансипація піде під три чорти, Він стане мені другом й охоронцем, Коротше всім, чим був до нього ти. Він буде іншим, зовсім не подібним, до того, з чого звикла обирати, Але турботливим він буде й рідним, Із ним не доведеться роздирати, Своє нікчемне "Я", на "до" і "після", На що "було", чого колись "не стало", Що проникало спазмом, наче вістря, Чого завжди, зажди було так мало. Зв'яжу своє життя з нормальним хлопцем, Без тачки, бізнесу, квартири і бабла, Не те щоб я зробила це від злості, Але без злості, певно б не змогла. Зв'яжу своє життя, забуду втрати, Забуду терпкість прийняття важливих рішень, Забуду як воно - тебе кохати, І як воно, коли навкруг постійна тиша. Зв'яжу життя, заплющу в котре очі, За вікнами в той день заграє злива, Дізнатися тоді до болю я захочу: Ну як воно, коли хоч трішечки щаслива?