Екатерина Титоренко - Мій потяг мчав... | Текст песни

• Тексты песен
• Екатерина Титоренко
• Мій потяг мчав...

Мій потяг мчав,
Бо більше не чекали,
Сніг бився об брудне вагонне скло,
То ми були, то раптом нас не стало,
І хоч самотність як безодня, все одно.
Мій потяг мчав,
А місяць в небі плакав,
Під колисковий блюз від Катамадзе,
У грудях кішками ,неспокій мені дряпав:
Я так не хочу, але мушу повертатись.
Мій потяг мчав,
Поміж моїх провалів,
У сни, не глибші за весни струмок,
На кожному з небагатьох моїх вокзалів,
Є тихий прихисток, для надважких думок.
Мій потяг мчав,
Знов дзенькнули стакани,
У віці провідниця, мружить очі:
"У Києві так гарно зацвітуть каштани,
колись. Ти часом спать не хочеш?"
Мій потяг мчав,
Крізь зимнії бархани,
Тримаючись за колії надії ,
Із тамбура тягнувся дим маріхуани:
Там хтось народжував нові пісні і мрії.
Мій потяг мчав,
І всесвіт мій пустуючий,
За ним спішив, знов гублячи валізи,
Він бився в стіни розуму, чаруючий,
Прокрадався, без дозволу і візи.
Мій потяг мчав,
Згорнулась ембріоном, моя душа,
І тицяє долоньками у серце:
"Болить отут, болить, пульсує метрономом,
А інколи, повіриш, що не б'ється?"
Мій потяг мчав,
І сльози заструмились,
Мов свіжі паростки озимої пшениці,
Я ні за кого і ніколи не молилась,
А зараз, виявляється згодиться.
Мій потяг мчав, бо більше не чекали...

http://vk.com/tishinynet

Екатерина Титоренко еще тексты