Редбул не надавав мені крил, Хоч об стіну головою бийся, Вітер вщент роздирав залишки моїх вітрил, А ти в перше казав: "Не бійся". Редбул не надавав мені крил, Їх надавали невеликі дози адреналіну, Сонце потроху валилось за небосхил, А хтось, хтиво вдавлював мене в стіну. І не в тому здавалось би справа, Що реклама як завжди бреше, Просто я надчутлива стала, Скуштувавши твоїх губ-черешень. І не в тому здавалось би діло, Що за тиждень хтось увімкне зиму, І моє (не таке вже й чудове) тіло, Випустить з себе ще трохи диму. Редбул не надавав мені крил, Тільки якщо із горілкою, Ти став першим з моїх мірил, Лишившись в серці гуцульскою сопілкою. І не в тому здавалось біда, Що із слів залишався: відчай, Ніби випав ти враз із гнізда, І потрапив прямісінько в рай, Редбул не надавав мені крил, Реклама як завжди брехала, Знаєш, жодна з амурових стріл, Свою ціль ще не обирала.