Передмова: Безкрайній степ і кургани... кургани... кургани... Глибинний світ далекої і неповторної Скіфії. Кожен курган зберігає у своїй глибині таїну людських мрій, надій та незбагненного духу, який живим вогнем відлунюється у наших звичаях, обрядах, піснях.
Дивними часом є переплетіння людських доль. Хомина могила зберігає у своєму серці гордого скіфа, що затис у правиці меча. Над ним похований запорізький козак із своєю сестрою - шаблею. А ще вище знайшов свій останній притулок кобзар Хома, знищений голодомором 33-го. Їх вічні душі зорями дивляться на нас з неба... і знають, вочевидь, відповіді на болючі питання: звідки ми, хто ми і куди ідемо...
Dm C Dm C Dm Жив та й був скіф Хома, C Dm До звитяг не ситий. Gm Dm Як насіла чума - C Dm Та й пішла косити.
Приспів: A# F А дівчина Хомина Gm Dm Поїхала до млина. Gm Dm Вертається із млина - C Dm Хоми уже нема. A# F А дівчина Хомина Gm Dm Поїхала до млина. Gm Dm Вертається із млина - C Dm C Dm Хоми уже нема. Dm C Dm На-на-на-на-на-на-на.
Треба ж статись тому - Від чуми не згинув! Стріли турки Хому, Козака з Чигирина.
Приспів.
Дід мій землю любив - Мав комори повні. Але він заробив, Як Хома на вовні.
Приспів.
Я іще на коні В світ лечу великий. Ще не скоро мені Гратимуть музики!
Приспів.
(с)Слова Бориса Мозолевського (с)Музика Олександра Босого