A у тебе знов сьогодні вкрай усе було погано: Потонув з паперу човник, твій чарівний рухнув замок. По щоках стікають сльози, звичний світ твій зруйнували, В серці наступає осінь, місто вже засумувало.
Сонце - кулька пунцова. Сльози, світ безтолковий! Зірки ходять кругами, Сльози, пил під ногами.
Може станеться враз диво, приведеш ти все до ладу. Може бути - побуваєш у містах ти із смарагду! І раптово з головою хвилею накриє літо І закрутить і завертить в ритмі сонячного світла!