віскі нагадує «Джеймісон»,
тиша нагадує вакуум,
і між долонями стелиться
знаками,
знаками.
п'ять хвилин до опівночі,
серпень мовчить на вулиці.
темрява тихо піниться,
тулиться,
тулиться.
у коридорі порожньо,
тіні стають понурими.
темрява нас підкорює,
збурює,
збурює.
ти – на відстані поруху.
дотиками ненавмисними
ми опівночі творимо
істину,
істину,
істину.
а сон видається слабкістю,
розкішшю недоречною.
закінчуємо трикрапками
речення
…
Елена Семенец еще тексты
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1