Скільки можна лити, Скільки можна бавити слова? Вони – не діти! Між бетонні плити пробивається, Кричить трава: "Я – жива!" Дайте їй руку, відступіть їй світла, Дайте води! Я ж бачила, я зрозуміла знак: Усе навпаки і усе не так, Навіть ти!
Приспів: Пообіцяй мені, пообіцяй мені, Що завжди горітиме світло В твоєму вікні. Пообіцяй мені, Хай навіть не збудеться, Що "завтра" негайно І невідворотньо відбудеться! Пообіцяй мені...
Зараз вимкнуть воду, І я знов не встигну змити гріх, Вчорашній гріх. Він мою свободу розітне навпіл, Жбурне до ніг, До твоїх ніг. Цей світ речей, а речі хворі! І ти вже тут, у тому хорі! Йди на голос мій, Йди на голос мій...