Заснули мальви коло хати, їх місяць вийшов колихати. І тільки мати не засне, мати не засне, – жде вона мене...
Заснули мальви біля хати, Їх місяць вийшов колихати. І тільки мати не засне, Мати не засне, — Жде вона мене. І тільки мати не засне, Мати не засне, — Жде вона мене.
О, мамо рідна, ти мене не жди, Мені в наш дім ніколи не прийти. З мойого серця мальва проросла І кров’ю зацвіла.
Не плач же, мамо, ти ж бо не одна, Багато мальв насіяла війна. Вони шепочуть для тебе восени: — Засни, засни, засни, засни.
У матерів є любі діти, А у моєї - тільки квіти. Самотні мальви під вікном, Мальви під вікном Заснули вже давно. Самотні мальви під вікном, Мальви під вікном Заснули вже давно.
Як зійде сонце — вийди на поріг, Всі люди вклоняться тобі до ніг. Пройдися полем — мальви буйних лук Торкнуться твоїх рук.
Життя — як пісня, що не віддзвенить. Я в мальвах знов для тебе буду жить. Якщо ж я ласки не встигла принести — Прости, прости, прости, прости.