(сл. Артема Шевченка)
I
Що знав, - усе забув,
А мрії всі віддав.
Ти падав вниз без страху й сліз.
Ти ніби спав.
Мрія зникала, відлітала в небуття
І, ніби граючи, ховаючись, зникаючи з життя.
Приспів:
Та ще не
пізно!
II
Зникаючи в безодні,
Без віри у слова
Ти падав вниз без страху й сліз.
Ти ніби спав.
Але, прокинувшись у темряві від сну,
(Мов дивом) став одним із тих, хто раптом жити захотів.
Приспів:
Та надто
пізно! (4 р.)
Приспів...
Ескіз (vk.com/eskiz_ua) еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 3