Жадан та Собаки - Ракети | Текст песни

• Тексты песен
• Жадан та Собаки
• Ракети

Нас звели у цих містах, у цій невидимій країні.
Пізнавай її тепер у кожнім сні і кожній рані.
Час випалює найкращих у своєму поколінні.
Це займаються серця, немов ракети в океані.
Як тепер тобі іти і як триматися любові?
Як приховувати біль і як заходити у хвилі?
Шрами в тебе на зап’ясті, як орнаменти гербові.
Світла золотий пісок ховається в твоєму тілі.
Сни годуються з руки, довірливі, неначе діти.
Ніч підходить під міста і листя відчуває трепет.
Ця країна не боїться зважитись і говорити.
Вчи її нічні слова, слухайся в цей тривожний шепіт.
Вчи її зимовий грунт, і вчи її осінню тишу,
вчи її ламкі шляхи й важкі озерні узбережжя.
Я ніколи не візьму і я ніколи не залишу
жодної з її зірок, з яких складається безмежжя.
Стигнуть ріки і дерева і зима стає на чати.
Дихання легких легень змонтоване із неба й сталі.
Десять тисяч твоїх слів, щоб говорити і мовчати.
Голос із твого мовчання виростає, виростає.