Він літав в небо-сад в яснім квітні, Став він птахом той сад, але не перелітним. Дзеркала хтось просипле в траві там, Відіб'ється в них небо і квітень у небі, І квіти зі скла.
Приспів: Дзеркала затаять наше світло, Дзеркала відгородять від вітру, Дзеркала відгородять від зла, Дзеркала, дзеркала, дзеркала... Замела пелюсткова завія Стежку в сад, у вчорашнє весілля, Замела, але не замела Порозбиті в траві дзеркала...
Відпала, як свіча, місяць квітень, Світ залишиться білим в пелюстковім світлі, Дзеркалам у траві не зітліти, У траві спориші, наче крихти душі, Хтось розкидав ці квіти зі скла.