Гуру ПесенЖартівник - Монолог - Сутінки | Текст песни
Сутінки і тизнову засинаєш на моїх руках, а я заплющую очі і намагаюсь надихатись запахомтвого волосся. У цю секунду помітного щастя, темна та сіра ніч за вікном,набирає барв, і я не розумію як я жив раніше без цього, як повільно і довготривали дні і ночі і саме найстрашніше для мене тепер, це перестати відчуватитвій подих пору. Сяяння тисячі зірок на цьому небі, ніколи не замінить для менеколір твоїх очей, і ніяке полум'я на землі не зможе зігріти мене, тільки теплотвоїх рук. Я не можу навіть собі уявити, що буде якщо ми розійдемось, моє серцерозірветься в ту ж хвилину! Адже життя без тебе це затяжний стрибок у вічність,, ти моє сонце, ти мое сонце нічне. Сутінки, і я розумію, що віддав би весьсвіт, за твій погляд, за єдиний дотик, за один тільки поцілунок, шаленевідчуття, яке переповнює мене, не помішається на аркуші паперу, а люди ще непридумали таких фарб, що б відобразити, хоча б крихітну їх частину, музиці невистачає відтінків, що б це передати.Явідчуваю кожний сантиметр розділяючий нас, і це незтерпно боляче. Не знаю щосниться тобі зараз, і живу лиш надією, що у твоїх снах ми теж разом. То ж будемразом і наяву тисячі років і бажання одного стане відображення бажання другого,я так довго тебе шукав. Тепер ніхто і ні що не ризикне стати між нами, нірозставання ні відстань, ані час. Якщо для мене є сенс робити наступний подих -то цей сенс ти!Згашуючи світанки, ніжно цілую тебе і зникаю, що б ніколи не залишити, з усім коханням що у мене є, назавжди твій Едвард.
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1