Я намагався обійняти весь світ. Але замість цього у моїх долонях з'явилися краплі брудної води. Нажаль, то не сльози, то все що я нажив, то моєї свідомості кров та гріхи. Своєчасно введені сироватка правди й ін'єкція погляду в зовнішній світ, Отруений подих, роздроблена сила і те, що я за весь час зрозуміти встиг. Дійсність моєї сутності зачинена, я маю купу золотих ключів, Та все це непотріб! Це все ілюзія! Це вузли,які я сам собі накрутив! Наді мною в петлі задихаються, хмари думок і розчарування. Це моя довічна нагорода, я від неї ніколи не позбавлюсь, Принаймні у цьому житті. Помираючи, вони тягнуть з мене саме цінне й живе, те, що ще дихає. Я віддаю їм все, я віддаю їм всього себе, але вони все одно залишаються в мені. Я міг би бути небом! Але я більше схожий на цвинтар без могил. Їх вимило брудною водою з моїх долоней, Тепер в них лишився з моїх очей пил... Послухай, є одна істина: доки не спробуєш - не дізнаєшся! Але не раджу тобі пробувати все, що приваблює та лоскоче цікавість. Зрозумій та повір, є речі, від яких дуже важко, або взагалі неможлово відмовитись. Наслідки не самі приємні, а пам'ять примусить страждати. Насолоджуйся тим що маєш та ретельно вибирай кольори, які тобі дає небо. Але чорний дощ іде стіною! А.Данич