Холодний душ, вода по тілу і виступають сльози... Пробіг твій погляд - ти хотіла... Мене, але не взмозі. І знов одна гортаєш книжки прочитані сторінки. На самоті летять хвилини самотньої ... вже жінки.
І залишаємось ми знову на самоті одне з одним. Навіщо нам оту розмову перетворювати в дим? Навіщо нам пусті слова, коли немає вже вогню? Навіщо все, коли нема тих днів, де я тебе люблю?
Той подих перед сном, що в ліжку, нагнав весь сон... Сполохав наче дику кішку - крик нічних ворон. Та справа навіть не в тобі. І навіть не у ньому. Живи собі на самоті - взнаки ... далася втома.
І залишаємось ми знову на самоті одне з одним. Навіщо нам оту розмову перетворювати в дим? Навіщо нам пусті слова, коли немає вже вогню? Навіщо все, коли нема тих днів, де я тебе люблю?
Сам вечір правила диктує - вино і сигарета. Та серце і душа сумує, гра стара касета. І сльози льють з очей невпинно і мокрі всі долоні... Холодний душ котру годину рятує ... наші долі!
І залишаємось ми знову на самоті одне з одним. Навіщо нам оту розмову перетворювати в дим? Навіщо нам пусті слова, коли немає вже вогню? Навіщо все, коли нема тих днів, де я тебе люблю?