Женя Неживой - Аліна (на вірші Т.Ігнатьо) | Текст песни

• Тексты песен
• Женя Неживой
• Аліна (на вірші Т.Ігнатьо)

Вона була прихильницею витончених рим,
Легкою, чистою, потрібною, немов повітря.
Писала, мріяла, і бачила у снах Париж і Рим.
Була чимсь схожа на ілюзію, міраж і декому така ж потрібна.
В ній було стільки спраги до життя,
Ставало страшно: де здобула оту силу?!
У неї був талант і власне, не чуже буття.
Вона любила спогадів вино і дарувати крила.

То, мабуть, дівчина із іншого життя.
Така тендітна, юна і красива.
Вона – поет, вона божественної музики дитя.
То дівчина із чарівним ім’ям – Аліна.

Вона була тонкою, мов кришталь,
Так само дружньо, весело дзвеніла.
Вона очима виглядала загадкову даль,
Від неї йшли захоплені й сп’янілі.
Вона була проста і певна, нагадувала
Сонячне проміння і весняну кицю.
Вона була чимсь теплим, запашним
З зимовим ароматом східних прянощів, кориці.

То, мабуть, дівчина із іншого життя.
Така тендітна, юна і красива.
Вона – поет, вона божественної музики дитя.
То дівчина із чарівним ім’ям – Аліна.

Вона палала, наче та вечірня зірка:
Вела, манила за собою в ранок.
Вона не подавала виду, якщо гірко –
За те у неї й був закоханий світанок.

То, мабуть, дівчина із іншого життя.
Така тендітна, юна і красива.
Вона – поет, вона божественної музики дитя.
То дівчина із чарівним ім’ям – Аліна.

Вірші: Таша Ігнатьо
http://vkontakte.ru/id5613940
Музика та жахливе виконання: Женя Неживой
http://vkontakte.ru/nezhivoy

Женя Неживой еще тексты