А ми свого не віддали Старих Богів своїх не знищили Ми їм хатину відвели Як Прадідам у домі вічнім В світлиці ж наш іконостас І ми вкланяємося щиро Тому хто защищає нас Хто нам дає надію й Віру
Та як би в світі не було Які б століття не минали Ми начувалися й чекали Коли нам скажуть на добро Оті кого ми врятували
І хитрий наш мінталітет Молився в голос і підмолювавсь Ярилу за розквітлий степ І Велесу за житній колос Сварогу за вогонь в душі За обереги - Берегиням Невідлам при Роді жить Дозволили своїй родині
Русалки і лісовики Ми навіть нечесть не спалили Отак й живуть домовики В хатах які ми освятили Ну де є ще такий народ Поєднаний з живим і віщим Що як безсмертний мудрий волхв З\"єднав себе с Земним й Космічним
Ні, ми свого не віддали Лише коріння прикопали В усі часи воно давало Нам силу супроти біди Ми не порушили свій рід За те і нас Господь зберіг