Але замість цього в моїх долонях з’явилися краплі брудної води, Нажаль то не сльози-то все,що я нажив-то моєї свідомості кров та гріхи Своєчасна впевненість,сироватка правди,реакція погляду в зовнішній світ Отруєний подих,роздроблена сила і те,що я невчасно зрозуміти встиг Дійсність моєї сутності зачинена-я маю купу золотих ключів, Та все це непотріб-це все іллюзія,це вузли які я сам собі накрутив Наді мною птахи задихаються,хмари думок і розчарування- Це моя довічна нагорода,я від неї ніколи не позбавлюся,принаймні у цьому житті Помираючи вони тягнуть мене за саме цінне й живе-те,що ще дихає Я віддаю їм все,я віддаю їм всього себе,але вони все одно залишаються в мені Я міг би бути небом,але я більше схожий на цвинтар без могил,отруєний брудною моїх долоней...
Послухай,є одна істина,доки не спробуєш-не дізнаєшся...Але не раджу тобі пробувати все, що приваблює і лоскоче цікавість.Зрозумій та повірь,є речі від яких дуже важко, або взагалі неможливо відмовитись-наслідки не самі приємні,а пам’ять примусить страждати Насолоджуйся тим,що маєш...і ретельно вибирай кольори,які тобі дарує небо...