Вой, там над морем, там стоіць явор. Сьяты вечор дый добрім людзям!
На том яворі сам сокол седзіць. Сам сокол седзіць, у море гледзіць. У море гледзіць, з рібкой говоріць. Ох, рібко-рібко, як же ты глібко. А ты глібоко, а я вусоко. тобою, рібко, госцям ідаці. А моім пером пісьма пісаці. Пісьма пісаці, до войска слаці.