Як тільки півні починаюсь співати, Запалиться вогник деінде в селі. Доярки встають і виходять із хати Робити найбільші дива на землі.
Ідуть доярки! Ооо доярки! Ооо дояркииии! Ооо доярки!
Хто бачив їх працю, цілує їм руки, Бо знає у кожної: добра душа. Я вдячно і щиро, від чистого серця, Складаю про їхню роботу вірша. Додому ідуть і співають доярки, Хоч стомлені дуже, не падають з ніг. Веселі добрі, не схильні до чарки, Красуні дівчата колгоспних доріг.
Ідуть доярки! Ооо доярки! Ооо дояркииии! Ооо доярки!
У інших на одязі плями бензину, а я їхня - святим молоком віддає. Працюють натхненно, не знають зупину, Бо люблять так щиро мистецтво своє.
Ідуть доярки! Ооо доярки! Ооо дояркииии! Ооо доярки!
Я був у селі, памятаю дитинство І спогад один пронесу крізь роки: виходить доярка, виносить напитись І я молоко пю у неї із руки. Народиться пісня молочна і свіжа, Як тільки відчується смак молока. Я син хлібороба, їм хліба наріжу Дояркою бути - це доля така.
Ідуть доярки...доярки...доярки...доярки...
Ідуть доярки! Ооо доярки! Ооо дояркииии! Ооо доярки! (2 рази)