Хто йому розповів про ті гори високі, Їхню дивну красу, не згадавши про смерть? Він одразу ж пішов молодий, кароокий, Молодим оптимізмом наповнений вщент. Він прожив не багато, життя ще не бачив, Від сміливих ідей відступати не звик. Я його відпустив і собі не пробачив, Як летіло каміння і він в ньому зник.
Так легко йшов, та раптом зник, Зірвався вниз, і тільки крик Летів між скелями,як птах - Все на моїх очах.
Він так впевнено йшов, що злякалася скеля, Здогадалась хто зможе її підкорить, Піднімався увись запальний і веселий І не чув як та скеля підступно тремтить. Я збираюся в гори продовжить завдання, Щоб дістатися верху страшної гори, Щоб здійснити його останнє бажання, Заспокоїти крик, що і досі летить.