Я знаю час настав, і йти мені пора. Іти в ліси Карпат з боївкою УПА. Прощай моя дівчино, себе бережи. Не плач моя кохана, вернусь я живим.
Востаннє я кажу тобі прощай, Слова мої запам’ятай. У вічі подивлюсь востаннє я тобі Я не забуду їх блакить…
Вже третій день наш відділ під важким вогнем. Лиш грім гармат, не замовкає кулемет. Немає більше сил, боївка знищена уся - У цьому вирі куль живим залишився лиш я!
Востаннє я казав тобі прощай, Слова мої не забувай. У вічі подививсь востаннє я тобі - Я пам’ятаю їх блакить…
З боївкою УПА не відступав назад, Залишився один не здався ворогам Під пахвою граната в руках чека І на вустах моїх залишились слова:
Я ж не один такий – кінець вам, москальня! Волинь, Карпати й Львів – усі ідуть в УПА. Нам не страшні тортури, не страшна нам смерть. За волю України йдемо вперед!
Я бачу час настав і йти мені пора. Іти в ліси Карпат з боївкою УПА…