Сталево-сірі очі В очах горить вогонь, Вогонь, який щоночі Зривається з долонь. І ллють дощі свинцеві І полум’ям з стволів Говорять машингвери Відважних соколів.
За спалену Вітчизну, зруйноване гніздо І соколят, що мати сховала під крило. Не за примарну славу, і брязкіт нагород, А за міцну державу, свободу і народ.
Бо ж плем’я соколине Ховає сталь в очах І долю Батьківщини Здіймає на крилах. Соколи-українці Ми нездоланна рать Як мовлять машингвери, То вороги мовчать.
За спалену Вітчизну, зруйноване гніздо І соколят, що поки не стали на крило. Не за примарну славу, і брязкіт нагород, А за міцну державу, свободу і народ.