У відчинені двері ти ввійдеш тільки раз саме так як у річку не застрибнеш ти двічі кожен може змінити свій погляд і час але важко буває підводити вічі силуети дощу на розхристаних вікнах не підвищує настрій в колонках муза збитий подих в чужих заплямованих числах і сусідська хода не така вже м*яка
Під спекотними хмарами парять дощі у комп*ютері знов полетів вентилятор і співаю пісні переважно сумні мабуть змінює дим свій природній форматор в телефоні гудки не чекають на нас поруч безліч людей але всі неприємні за будинком моїм величезний камаз але кавуни в ньому зазвичай химерні
забираю гітару іду на балкон там заплющу я очі і вдарю по струнах вітер пісню співає мені в унісон щоб не страшно її було нести по людях покривало життя знов зсувається біль сів під ним знаю точно я місця не буде я під нього залізти так чомусь і не зміг але вірити хочу що ніхто не забуде мене не забуде