Зараз як ніколи хочеться мовчати І ледь помітно вдавати що живий я Догорає в муках все що хотів сказати Усе втрачає свої чари коли ти дивишся зі сторони Даремно я шукав відради розглядати до дрібниць і тоді я зрозумів як влаштований цей світ і з кожним днем я бачив більше пояснити забракло слів я гриз усе неначе божевільний доки не збагнув куди несе Ніхто не спиняв! Ніхто не казав! Що буде з тим хто суті шукав я став важкий і стало гірше біль вже насолода! я осягаю межі! і очі заливають сльози! спинитися не можу Я ледве йду І з кожним днем я бачу більше, льється по обличчу кров Вмирає сердце від нестачі світла і чутно як страждає бог І кожен крок змиває грані я майже досягнув зірок Крізь товщю слів я роздивися! усе що знав обернулось на пісок Я вібрав останнє Рвуться мязи Втома дісталася кісток Я дивлюсь не мов в останнє як крізь пальці сиплиться пісок Я відчув зламавши тіло як важко дихає цей світ Обертаючись в пів сили він зпустошував мене