Все розтало на очах Я здіймаю білий прапор, сором здавлює мой слова Усе тоді було на справді, усе але не я! Усе що сказано посіченно на дрібний камінь і не дізнаешся з якого джерела вода життя розтерли у долонях, а вічність це лише слова як прикро відчувати,що час минув, а зним і я
І обернувшись, я побачив Як зникає усе, що значило І слова, тобі призначені Навіки втрачені Тоді усе було насправді і нас здіймали до небес Здавалось все під силу і не можливо було впасти Бо не неіснувало ніяких меж Тоді усе було на справді, але розтало на очах! Усе розтало на очах залившиш хіба що спогады Але чому вони в кожного свої і в жодному із них нічого від істин
вітер у руках відтепер усе і назавжди слова тобі призначені розтали не встигши доторкнутися до землі Але спогади в кожного свої і в жодному із них нічого від істин
усе назавжди усе назавжди сміливість мати і піти кожен з нас далеко від істин