Останній раз стара надія від оберту лайна затерта Ще один ковток миттєвий як і віра розбавленна в пустих словах від втоми вже повні вітрила, скільки ще ти будеш тягти Заплющивши очі чекати на зміни і тихо втрачати роки Ты звикла жити у пів слова...і цим затягнула петлю все життя терпіти і все скінчилося тут Немає вибачень і подяки їх не почуєш тут Останній раз вже не зігріє і чаша випита до дна Збила з ніг скупа довіра Розбита в спокої душа Не почуєш ні єдиного слова ні шороху під шаром байдужої землі рознесуть вітри дороги якими довелося йти Вони знали що будеш терпіти Вони звикли що будеш нести…. і затягнули петлю До всього звикнути можливо Навіть до болю у душі До всього звикнути можливо скінчилася варта назавжди для тебе не згадає ніхто твоє імя і все що залишилось по тобі, буде повільно вмирати в мені.