Місто, підвладне дощу й падолисту, Навстіж відкрите холодним вітрам. Все перетворює на особисте Місто, в якому мене нема.
Там ми назавжди залишились юними: Там були вірші і перша любов... Але в дощі раптом знову почуємо Те, що крізь час повертає нас знову –
Пісню рудого собаки... Пісню рудого пса.
Ми загубилися в часі і просторі, І вже немає назад вороття... Кожен приходить сюди, наче в гості, щоби отримати все від життя.
Далі емоції стихнуть. Відбудемо. Відгаласуємо... Помовчимо... Може, як Бог допоможе, почуємо Те, що крізь час повертає нас знову –
Пісню рудого собаки... Пісню рудого пса.
Приспів: Давай заспіваєм пісню рудого собаки. Він точно знає, як навпростець до небес. Вічність пізнаєм і розшифруємо знаки. В безмірі світу кожен із нас, як пес.