1. Не забуває , історії прожиті нами Те минуле яке доля подарувала І тільки ти , запитав моє серце самотнє Сотні причин , але все одно я буду з тобою Вибич але не піду й не проси як не крути бо саме ти зачарував і памятай одне ти той який взяв в полон серце моє Не забуває обличчя на фото твоїх Памятай той новий світ намалюю тобі Незнаю хто долі наші по землі Але я без тебе як листопад без осені. Не забуває обличчя на фото твоїх Памятай той новий світ намалюю тобі Незнаю хто долі наші по землі Але я без тебе як листопад без осені.
Слова на папері , і знову ці двері Які відчиняють всі сторони твоєї Ця наша стеля стане нашим небом Тільки почуй більше нічого не треба залиши , залиши свій казковий сміх Тільки не зникай як перший сніг Хочу бути там де ти де я не сам де ми одні Під небесами зустрічати схід Самі без слів блукати ночами Хочу залишитись на мить під підїздом твоїм Хочу бути сном твоїм , теплом твоїм ,просто твоїм Вибач але я не піду як не проси , я буду тут як не крути бо саме ти в полоні мене залиши Бо той поет який пише нашу казку знає в головній ролі ми , і ти це не забувай.
Не забуває обличчя на фото твоїх Памятай той новий світ намалюю тобі Незнаю хто долі наші по землі Але я без тебе як листопад без осені.
Не забуває обличчя на фото твоїх Памятай той новий світ намалюю тобі Незнаю хто долі наші по землі Але я без тебе як листопад без осені.
Не забуває обличчя на фото твоїх Памятай той новий світ намалюю тобі Незнаю хто долі наші по землі Але я без тебе як листопад без осені.
Не забуває обличчя на фото твоїх Памятай той новий світ намалюю тобі Незнаю хто долі наші по землі Але я без тебе як листопад без осені.