Зашуміла ліщинонька, Заплакала дівчинонька. Заплакала, затужила, – Нема того, що любила. Нема його, вже й не буде – Розраяли вражі люди. Розраяли, розсудили, Щоб ми в парі не ходили.
– Ти приїдеш – збаламутиш, Як поїдеш, то й забудеш. Хочеш мене розкохати, А потому занехати. – Нехай камінь розпукає, Сине море висихає, Нехай вимруть злії люди, Таки ж бо ти моя будеш.
Я з Подолля повернуся І з тобою оженюся. – Не женися ти зі мною, Не поправиш долю свою, Будеш потім нарікати, Свою долю проклинати, Що з вбогою оженився Та й навік запропастився.